Тетяна Рашкова

Автор програм (офлайн і онлайн): Підготовка до школи, Розвиваючі заняття, Англійська мова, Українська мова, Секрети пам'яті, Креативне мислення, Дослідники, Програмування, Музичні казки, Мої емоції

Про те, як я дивлюся на навчання дітей і звідки це взялося.

Завдання має бути цікавим і складним одночасно

Це головне, від чого я відштовхуюся.

Якщо завдання просте — дитина його виконає й нічого не отримає. Якщо надто складне — здасться. Працює вузька смуга між цим: коли дитині цікаво настільки, що вона готова докласти зусиль, і складно рівно настільки, щоб зусилля знадобилися.

І ще: дитина має шукати відповідь, а не отримувати її готовою. Не запам'ятати пояснення, а дійти до висновку самій.

Звідки це

Коли я почала цікавитися питаннями обдарованості, для себе відкрила роботи Вікторії Юркевич — зокрема книгу «Обдарована дитина: ілюзії та реальність».

Головна думка там така: обдарованість — це не вундеркінд із феноменальною пам'яттю й ранніми знаннями. Це дитина, яка здатна самозабутньо розв'язувати складну для свого віку задачу. Стимулом їй служить пізнавальна потреба — безкорислива, заради самого інтересу, а не заради оцінки, наліпки чи похвали.

Пізніше, у 2009 році, я була учасницею міжнародного воркшопу професора Джозефа Рензуллі — одного з найвідоміших дослідників обдарованості. Його підхід близький до того, про що пише Юркевич: обдарованість не зводиться до високого інтелекту. Вона виникає там, де здібності поєднуються з творчістю і з готовністю дитини довести справу до кінця.

Тобто високі здібності — це не готова властивість, яку дитині або дали, або ні. Це те, що можна розвивати. І встало питання: а як це робити в дошкільному віці?

Відповідь я шукала на практиці

Спочатку в групах. Із 2007 року, ще офлайн, ми набирали дітей не за віком, а за рівнем: для кожної дитини шукали ту групу, де завдання будуть саме її складності.

Бо готова програма тут не допомагає. Будь-яка прописана програма розрахована на середню дитину — а середніх дітей не буває. Та сама вправа для одного заскладна, для іншого нудна, і жоден із них не отримує того, що розвиває високі здібності.

Смуга, на якій завдання і захоплює, і змушує думати, у кожної дитини своя. Знайти її можна тільки дивлячись на конкретних дітей, а не на план.

Потім — у самих завданнях. Як сформулювати так, щоб дитина не отримала готове, а дійшла сама.

Формулювання, яке веде до висновку

Тут головним став проєкт «Розквіт» Малої академії наук — всеукраїнський експеримент із формування у дітей навчально-дослідницьких умінь. Я працювала в ньому науковим кореспондентом і написала два посібники серії «Зростаємо дослідниками».

Коли я їх писала, зрозуміла: справа не в змісті, а в тому, як поставлене питання.

Можна написати: «Сонце — це куля. Куля має об'єм, на відміну від круга». Дитина прочитає й забуде.

А можна поставити розділ так: «Сонце — це круг чи куля?» — і далі не давати відповіді. Спитати, чи знає дитина, чим круг відрізняється від кулі. Нагадати про м'яч, який можна покотити. Показати предмети круглої форми й запитати, які з них схожі на Сонце, а які ні.

Відповідь дитина складе сама. Різниця величезна: готову відповідь дитина запам'ятовує на тиждень, ту, до якої дійшла сама, — залишає собі.

Так побудований весь посібник.

Тоді я багато читала про дослідницьке навчання, мозковий штурм, побудову гіпотез. Але найкорисніше виявилося не в теорії, а в цій одній речі: не давати готове знання, а залишати місце для власного висновку.

Фінський підхід і інтеграція

Пізніше я познайомилася з фінським підходом: у 2016–2017 брала участь у міжнародному конкурсі StarT від LUMA-центру Фінляндії, а в 2019-му пройшла онлайн-курс проєктного навчання Гельсінського університету.

Фінська школа будує навчання не навколо тем, а навколо явищ і проєктів: дитина не проходить предмет, а розбирається із задачею, для якої потрібно кілька предметів одразу.

І це ще раз підтвердило, що ми від початку були на правильному шляху. Інтегровані заняття працюють: математика, читання й логіка не існують окремо, вони потрібні разом, щоб щось вирішити. А заняття з дошкільнятами природно збираються навколо тем довкілля — тварини, транспорт, пори року.

Онлайн, який я спершу не хотіла

У 2020-му, коли почався ковід, було незрозуміло, як працювати далі. Онлайн я не хотіла — просто не уявляла, як захопити дитину, якщо вона нічого не робить сама. А говорильня в екран для дошкільника не працює взагалі.

Потім я знайшла інструменти всередині Zoom і зрозуміла, що дитина може там малювати.

Перевіряти це я стала не в теорії. Запропонувала батькам безкоштовні заняття онлайн — просто щоб побачити, чи зможуть діти малювати в Zoom. Кілька груп, по два-три заняття в кожній.

Виявилося, що можуть. І з цього почалися заняття, де екран — не місце, куди дитина дивиться, а місце, де вона працює.

Усе, що ми робимо зараз, виросло з тих пробних груп.

Перемоги методики дистанційного навчання

Перша робота була про інтеграцію інструментів Zoom у навчання дітей 4–6 років: як зробити так, щоб дитина на екрані працювала, а не дивилася.

Друга — про навчання читання дітей 5–6 років, де читання не існує окремо, а поєднане з логікою, математикою й творчими завданнями.

Обидві роботи здобули перемогу у Всеукраїнському конкурсі «Творчий вчитель — обдарований учень», який проводить Інститут обдарованої дитини НАПН України — наукова установа, що системно досліджує дитячу обдарованість.

І це було вже наукове визнання, що методика працює.

Як з'явилася «Скринька знань»

Її ніхто не планував.

Я побачила, наскільки легко діти освоюють інструменти в Zoom і як їм подобається малювати на екрані. Далі все перенеслося саме собою: посібник у редакторі — це, по суті, ті самі слайди, з якими діти працюють на занятті. Тільки дитина відкриває їх удома й проходить у своєму темпі.

Так з'явилася окрема платформа з посібниками, іграми та редактором KidCanvas, у якому дитина пише пальцем і стирає, скільки потрібно.

Логіка та сама, що й на заняттях: дитина не дивиться на завдання, вона його виконує.

Що зараз

Пишу докторську в Софійському університеті Святого Климента Охридського — про те, як діти дошкільного віку опановують математичні поняття в цифровому середовищі.

По суті, це те саме питання, тільки поставлене науково: що відбувається з дитиною, коли вона не дивиться на екран, а працює на ньому.

Заняття центру — у розділі «Наші програми». Матеріали для самостійної роботи вдома — на платформі «Скринька знань».